A kite above a graveyeard grey
At the end of the line far far away
A child holding on to the magic of birth and awe

Oh, how beautiful it used to be
Just you and me far beyond the sea
The waters, scarce in motion
Quivering still

At the end of the river the sundown beams
All the relics of a life long lived
Here, weary traveller rest your wand
Sleep the journey from your eyes

Good journey, love, time to go
I checked your teeth and warmed your toes
In the horizon I see them coming for you

The mermaid grace, the forever call
Beauty in spyglass on an old man's porch
The mermaids you turn loose brought back your tears

At the end of the river the sundown beams
All the relics of a life long lived
Here, weary traveller rest your wand
Sleep the journey from your eyes

Бумажный змей над кладбищенской тоской,
На самой линии горизонта, далеко-далеко...
Дитя с трепетом наблюдает за магией рождения...

О, как же раньше это было прекрасно –
Лишь ты и я, далеко за морем.
Воды едва ли бежали,
Лишь тихо дрожали...

В конце реки предзакатные лучи,
Озаряют реликвии долгих лет жизни...
Здесь, усталый путник, оставь свою трость,
Закрой глаза, усыпи свои путешествия...

Хорошего тебе пути, любовь моя, пришло время идти.
Я почистил твои зубы и согрел пальцы ног.
Я уже вижу их, на горизонте, они пришли за тобой...

Грация русалок, вечный зов,
Красота в подзорной трубе старика, стоящего у крыльца.
Русалки, которых ты отпустил на волю, возвращают тебе твои слёзы...

В конце реки предзакатные лучи,
Озаряют реликвии долгих лет жизни...
Здесь, усталый путник, оставь свою трость,
Закрой глаза, усыпи свои путешествия...

Я так чекав тебе, чекав, що сни здійснилися…
Мені вуста, твої вуста ночами снилися.
Щоб ми зустрілися в житті під цими зорями,
Назвавши їх на самоті своїми долями…

Сама любов для нас обох той час зазначила,
Ти на долонях рук своїх мене побачила,
Зійшлись дві лінії в одну дорогу зоряну,
Як два струмки в одну ріку, дощами сховану.

Приспів:
Я ніколи, нікому Тебе не віддам!
Хочу бачити, чути, любити щодня.
Я нікого, ніколи ще так не кохав,
Я так довго, так довго на тебе чекав!

Я завжди сердцем відчував що ми зустрінемось
І вже нікуди від надій та мрій не дінемось.
Нам мало Всесвіту з тобою, мало вічності,
Для наших чистих почуттів, для їх чарівності!

Я ніколи нікому тебе не віддам!
Хочу бачити, чути, любити щодня.
Я ніколи нікого ще так не кохав,
Я так довго, так дoвго на тебе…